Сергій Пономар

ВИСОТИ

АНДРІЯ      МИГАЛЯ

                                                                                                                                                    М. Усатенко

                                                                                                                    Гвардії капітан

                                                                                                                        у відставці ,    

                                                                                                                    заслужений вчитель

                                                                                                                    України.

(Тальнівський район)

          В моїй пам’яті назавжди збереглось  жарке не лише від спекотного сонця, а більше  від жорстоких боїв з гітлерівцями, вже таке далеке літо 1943 р. на так званій «Голубій лінії», яку окупанти  сильно укріпили  на Кубані   і вважали недоступною  для наших військ.

          Наша колишня  83-я  гірсько- стрілецька дивізія  займала бойові позиції  на південний схід  від станції Неберджаєвської. Гітлерівці закріпились  тут на ряді  висот, що надійно прикривали  їх комунікації  на підходах  до станції. Завдяки цьому  вони мали  можливість  користуватися  залізницею   для підвезення резервів, техніки,  виведення бронепоїздів  для  обстрілу наших позицій в  районі  станції Кримської.

          В середині липня 1943 р.  командування  дивізії  вирішило відбити  у фашистів  панівні  в цьому  районі висоти «Круглу» і  352,1. Їх взяття було доручено воїнам 428 гірсько-стрілецького полку під командуванням майора Леонтьєва, який на вирішальний напрямок поставив другу стрілецьку роту під командуванням старшого лейтенанта Андрія Мигаля.

        Андрій Іванович на той час був дуже добре «обстріляним» командиром. З фашистами він вперше зустрівся в червні 1941 року на смоленському напрямку. Там одержав першу рану. 1943 р. зустрів на Північному Кавказі. І тут лікарі вже двічі виймали ворожі осколки з його тіла. Міцний організм швидко одужував і мужній воїн повертався в рідний полк. На його грудях пломенів орден Червоної Зірки, отриманий уже в нашій дивізії.

         Добре вивчивши передній край фашистської оборони, старший лейтенант Мигаль визначив, що висоти «Кругла» і 352,1 входили в один укріплений вузол з системою завалів, мінних полів, дротяних загород, дзотів, зв’язаних між собою ходами сполучень. Схили висоти 352,1 були оперезані чотирма рядами траншей, багатьма окопами і кулеметними гніздами, направленими в бік схилів «Круглої». Підступи до висот прострілювались суцільним гвинтівочно-кулеметним вогнем з цих же висот.

          Командир роти вирішив першою брати висоту «Круглу». Був опрацьований детальний план бою, встановлені надійні зв’язки з сусідами, особливо з артилеристами, які повинні були своїм вогнем підтримувати наступ. Добре знали свої завдання всі командири і бійці.

           Ранком 24 липня 1943 року передній край ворога вкрили вибухи снарядів і мін. Заздалегідь розвідані ворожі вогневі точки артилеристи придушили точковим вогнем. Під його прикриттям рота Мигаля наблизилась до німецьких окопів. Умовний сигнал – і снаряди почали рватися вище, на крутих схилах «Круглої», а Мигаль увірвався у фашистські траншеї.

        Гітлерівці чинили шалений опір, та наші воїни, кожний уміло визнаючи ціль, просувались вперед. Гарячий бій продовжувався біля години. Нарешті:

-         Наша взяла! «Крута» під нами! Вперед! – і почався штурм висоти 352,1. Впертий бій тривав до вечора. Воїни роти вибили фашистів з двох перших ліній траншей.

          Попереду бійці постійно бачили свого командира. Ось він увірвався в ворожий бліндаж, а там чотири фашиста. Мить – і граната занесена над головою. Гітлерівці підняли руки. В бою за висоту Андрій Мигаль показав себе хоробрим воїном, умілим командиром, справжнім майстром рукопашного бою.

        Ніч використали для укріплення захоплених позицій, поповнення боєзапасу, евакуації поранених, підготовки зброї до бою. На світанку 25 липня при підтримці артилерії Мигаль підняв роту в атаку. Фашисти сім разів контратакували, але кожного разу відкочувались, залишаючи на полі бою все більше трупів у сіро-зелених мундирах. Після обіду гребінь висоти 352,1 було захоплено. Витер Андрій закіптюжене в бою обличчя, поглянув на зелені кубанські переліски:

-         На одну висоту стало ближче до рідних Васютинець. Там зараз так само зелено і спекотно. Виженемо гадів із рідного краю.

        В дводенних боях рота знищила до батальйону ворожої піхоти, полонили 35 солдатів і 2 офіцерів, захопили 19 кулеметів, 2 гармати, 11 коней. Командир особисто знищив понад 50 фашистів.

      В ті дні мені довелося побувати на висоті. З неї було добре видно станицю Неберджаєвську й залізницю. Ми отримали можливість точно коригувати вогонь своєї артилерії і завдавати відчутних ударів по ворожих комунікаціях. Фашисти намагалися за всяку ціну відбити втрачені висоти. Мигаль з двадцятьма уцілілими бійцями утримував їх до приходу підкріплення і заміни. Він вигідно розташував свої і трофейні кулемети і їх вогнем відбивав ворожі атаки. Особисто командир обслуговував декілька вогневих точок і завжди своєчасно з’являвся там, де загрожувала найбільша небезпека.

      Про ті бої за висоти, про мужність командира роти добре пам’ятають і завжди згадують на своїх зустрічах колишній розвідник, нині письменник Євгеній Зіборов, колишній ротний санінструктор, зараз доктор медичних наук Вячеслав Гробель, колишній старшина Микола Бабичев, колишній помічник начальника штабу полку по розвідці підполковник у відставці Григорій Заїкін. Треба було бачити з якою любов’ю дивилися бійці на свого командира, як оберігали його. Висоти стали неприступними для гітлерівців. В дивізії їх називали «Висотами Мигаля». За героїзм і мужність, проявлені в бою, за важливі висоти наш земляк – перший в дивізії був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.

       А був він людиною дуже скромною. Пам’ятаю, коли перед строєм командир дивізії привітав його з високою нагородою, він запитав:

-         А чим нагородили командира взводу управління артполку? Лейтенант також заслуговує високої нагороди.

Після тих пам’ятних боїв під Неберджаєвською А. І. Мигаль ще багато разів відзначився в боях – на Кубані, під Керчю, штурмував Сапун-гору під Севастополем, в останніх боях за визволення України в Карпатах. Мужній офіцер закінчив війну в Чехословаччині, під Прагою. Та в його пам’яті завжди були висоти на Кубані, через які пройшов його шлях до Золотої Зірки Героя.

      В листопаді 1945 р. в званні гвардії майора запасу А. І. Мигаль повернувся в рідні Васютинці. Працював головою колгоспу, на інших посадах. Ростив дітей. Часто зустрічався з молоддю, місцевими школярами, розповідав їм про грізні бої з ворогами в роки другої світової війни та визволення України від фашистських загарбників.

В 1963 році А. І. Мигаля не стало, йому лише 54-й. В шкільному музеї бойової слави в селі Васютинцях виставлено багато матеріалів про життя і бойовий подвиг славного земляка. Та й в музеї дивізії молоді бійці з інтересом розглядають матеріали про життя й бойові подвиги першого в з’єднанні Героя. Вони довго зупиняються біля станкового кулемета «Максим», вогнем якого їх мужній однополчанин нищив гітлерівців.

(ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА ЧОРНОБАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ «СВІТЛИЙ ШЛЯХ»

№50 (7850) СЕРЕДА 30 ЧЕРВНЯ 1993 РОКУ

ГАЗЕТА ВИДАЄТЬСЯ З 2 ЛЮТОГО 1932 РОКУ)

Мигаль Андрей Иванович
2. 7. 1910 - 17. 11. 1963
Герой Советского Союза

Даты указов

1.25.10.1943 (медаль №1158)

Мигаль Андрей Иванович - командир стрелковой роты 428-го горнострелкового полка 83-й горнострелковой дивизии 56-й армии Северо-Кавказского фронта, старший лейтенант.

Родился 2 июля 1910 года в селе Васютенцы ныне Чернобаевского района Черкасской области Украины в крестьянской семье. Украинец. Член ВКП(б)/КПСС с 1943 года. Окончил 5 классов.

В Красной Армии в 1932-36 годах и с 1941 года. Участник Великой Отечественной войны с июня 1941 года. В 1943 году окончил курсы младших лейтенантов.

Командир стрелковой роты 428-го горнострелкового полка (83-я горнострелковая дивизия, 56-я армия, Северо-Кавказский фронт) старший лейтенант Андрей Мигаль, участвуя 24-25 июля 1943 года с вверенной ему ротой в боях южнее станицы Неберджаевская Крымского района Краснодарского края, проявил бесстрашие, и лично уничтожил большое количество гитлеровцев. Рота старшего лейтенанта Мигаля А.И. захватила две господствующие высоты, взяла в плен тридцать пять солдат и двух офицеров, захватила девятнадцать пулемётов и две пушки.

Указом Президиума Верховного Совета СССР от 25 октября 1943 года за образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте борьбы с немецко-фашистским захватчиками и проявленные при этом мужество и героизм старшему лейтенанту Мигалю Андрею Ивановичу присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда» (№ 1158).

С 1945 года майор Мигаль А.И. - в запасе. Жил и работал в родном селе Васютенцы, где и скончался 17 ноября 1963 года.

Награждён орденом Ленина, орденом Красной Звезды, медалями.

Одна из улиц села Васютенцы Чернобаевского района Черкасской области Украины, где жил и похоронен А.И. Мигаль названа именем Героя.